сентименти
СЕНТИМЕ́НТИ, ів, мн. (одн. сентиме́нт, у, ч.).
Вияв надмірної чутливості.
Незламні ми. Без зайвих сентиментів ідем на бій, як наші йшли брати (В. Сосюра);
Уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені .. І як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами (М. Стельмах);
– Сентименти! – буркнув Михайло, коли ми його наздогнали майже на узліссі. – Бігали прощатись із річкою? (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)