1. Словник української мови у 20 томах

сентименти

СЕНТИМЕ́НТИ, ів, мн. (одн. сентиме́нт, у, ч.).

Вияв надмірної чутливості.

Незламні ми. Без зайвих сентиментів ідем на бій, як наші йшли брати (В. Сосюра);

Уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені .. І як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами (М. Стельмах);

– Сентименти! – буркнув Михайло, коли ми його наздогнали майже на узліссі. – Бігали прощатись із річкою? (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сентименти — сентиме́нти множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. сентименти — -ів, мн., розм. Вияв надмірної чутливості. Розводити сентименти розм. — виявляти надмірну чутливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сентименти — розво́дити / розвести́ сентиме́нти. Виявляти надмірну чутливість, делікатність; церемонитися з ким-небудь. — Ось вона сидить тут і думає про нас. Не розводьте драм і сентиментів (Ю. Фразеологічний словник української мови
  4. сентименти — СЕНТИМЕ́НТИ, ів, мн., розм. Вияв надмірної чутливості. Незламні ми. Без зайвих сентиментів ідем на бій, як наші йшли брати (Сос., І, 1957, 474); Уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені.. Словник української мови в 11 томах