сепаратор
СЕПАРА́ТОР, а, ч.
1. Апарат для відокремлення однієї речовини від іншої або для виділення однієї речовини із складу іншої.
Автоматичні машини роздрібнюють вугілля, сортують його, очищають на сепараторах, навантажують у вагони і відправляють (з навч. літ.);
// Апарат для виділення вершків із незбираного молока.
На заводі серед установлених машин він облюбував невеликий сепаратор .. Сепаратор такого розміру повністю забезпечив би переробку молока (С. Чорнобривець);
– Чи не допоможе мені хто-небудь із вас сепаратор покрутити? Молока навезли, а крутити нікому (Григорій Тютюнник).
2. У підшипниках – металева обойма для роз'єднання шариків або роликів, для збереження однакової відстані між ними.
Щоб останні [шарики й ролики] не терлись один об одного, їх вміщують в обойму, що інакше називається сепаратором (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)