септима
СЕ́ПТИМА, и, ж., муз.
1. Сьомий ступінь у діатонічній гамі.
Закономірність низхідного мелодичного руху в думах, відсутність октавного повтору тоніки позбавила верхню септиму її функцій ввідного тону, що перетворилось на жанрову закономірність дум (з наук. літ.);
// Інтервал між першим і сьомим ступенем діатонічної гами.
Мелодійна лінія думи переважно спадного характеру; вгору вона йде скоками, що сягають до інтервалу квінти, сексти і навіть септими (з навч. літ.).
2. літ. Те саме, що семиві́рш.
Словник української мови (СУМ-20)