септима
СЕ́ПТИМА, и, ж., муз. Сьомий ступінь у діатонічній гамі.
Закономірність низхідного мелодичного руху в думах, відсутність октавного повтору тоніки позбавила верхню септиму її функцій ввідного тону, що перетворилось на жанрову закономірність дум (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 27);
// Інтервал між першим і сьомим ступенем діатонічної гами.
Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру; вгору вона йде скоками, що сягають до інтервалу квінти, сексти і навіть септими (Іст. укр. музики, 1922, 69).
Словник української мови (СУМ-11)