сердечник
СЕРДЕ́ЧНИК¹, а, ч., техн.
Стержень, який є внутрішньою частиною чого-небудь або на який намотується, насаджується щось; осердя.
Сердечник технічного трансформатора складається з окремих стальних пластин,зібраних в замкнену раму тієї чи іншої форми (з навч. літ.);
Індукційна піч має стальний сердечник, на якому намотано електропровід, по якому подають змінний струм (з наук. літ.).
СЕРДЕ́ЧНИК², а, ч., розм.
1. Людина, що страждає хворобою серця.
Лише відкриття вчення про інфаркт міокарда дало найменування великій драмі людського життя... Перед першою світовою війною такі сердечники вважалися рідкістю (з газ.).
2. Лікар, що лікує хвороби серця; кардіолог.
Словник української мови (СУМ-20)