сердити
СЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., кого.
Викликати гнів, роздратування; гнівити.
А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко);
Він визнавав за жінкою більші права, ніж дає їй іслам, і тим тільки сердив свою правовірну дружину (М. Коцюбинський);
Орися весь час плакала і тремтіла, в неї все валилося з рук, взявшись за діло, вона не доводила його до кінця, це сердило стару (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)