Словник української мови у 20 томах

серм'яжник

СЕРМ'Я́ЖНИК, а, ч., заст.

Той, хто носить серм'ягу; бідняк.

Усі козаки, багачі-молодці в улани пішли, а мужики-серм'яжники та й не схотіли (П. Чубинський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. серм'яжник — Серм'яжник, -ка м. Носящій сермягу, бѣднякъ. Уст козаки, багачі-молодці в улани пійшли, а мужики-серм'яжники та й не схотіли. Чуб. V. 955.  Словник української мови Грінченка