серм'яжник
СЕРМ'Я́ЖНИК, а, ч., заст.
Той, хто носить серм'ягу; бідняк.
Усі козаки, багачі-молодці в улани пішли, а мужики-серм'яжники та й не схотіли (П. Чубинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- серм'яжник — Серм'яжник, -ка м. Носящій сермягу, бѣднякъ. Уст козаки, багачі-молодці в улани пійшли, а мужики-серм'яжники та й не схотіли. Чуб. V. 955. Словник української мови Грінченка