серп
СЕРП, а́, ч.
Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою.
Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (І. Нечуй-Левицький);
– Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня);
// чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя.
Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (П. Загребельний);
Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (О. Гончар);
// у знач. присл. серпо́м. Утворюючи дугу.
А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський);
Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (П. Воронько);
* У порівн. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний);
// Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска.
В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (М. Стельмах);
Блиснув на небі серп (П. Воронько);
В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (В. Собко).
(1) Серп і мо́лот – державна емблема колишнього Радянського Союзу, на якій зображені схрещені серп і молот.
Шелестять на виднокрузі прапорів червоні крила, а на них промінням грають серп і молот (О. Гуреїв);
Вибравшись на штабель, я побачив на тому боці моста .. яскравочервоний прапор, а на ньому перехрещений серп і молот (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)