серпантин
СЕРПАНТИ́Н, ч.
1. род. у. Звинена у рулончик довга вузька стрічка з кольорового паперу, яку кидають на присутніх під час балів, маскарадів, а також прикрашають нею зал.
Весь зал оповитий нитками серпантину і засипаний барвистими кружечками конфетті (В. Собко);
Барвистим дощем сиплеться конфетті, наче блискавки, розрізає повітря серпантин (з газ.);
* Образно. Музика грає, пари .. похитуються в синьому серпантині тютюнового диму (П. Колесник);
* У порівн. Дорога вилася серпантином поміж темно-зеленими кущами ліщини (Л. Первомайський).
2. род. а, перен. Звивиста (перев. гірська) дорога.
Замість нормального просування прямо вперед доводилося никати по серпантинах туди й сюди (П. Загребельний);
Шосе-серпантин вело нас за Алушту, де ще недавно були голі гори (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)