серпантин

серпанти́н

ч.

1》 род. -у. Звинена у рулончик довга вузька стрічка з кольорового паперу, яку кидають на присутніх під час балів, маскарадів, а також прикрашають нею зал.

2》 род. -а, перен. Звивиста (перев. гірська) дорога.

Значення в інших словниках

1. серпантин — серпанти́н іменник чоловічого роду стрічка  Орфографічний словник української мови
2. серпантин — СЕРПАНТИН – СЕРПЕНТИН Серпантин, -у. Звинена вузька й довга паперова стрічка, а також переносно – звивиста дорога в горах. Серпентин, -у. Смугастий мінерал зеленого кольору; змійовик.  Літературне слововживання
3. серпантин — СЕРПАНТИ́Н, ч. 1. род. у. Звинена у рулончик довга вузька стрічка з кольорового паперу, яку кидають на присутніх під час балів, маскарадів, а також прикрашають нею зал. Весь зал оповитий нитками серпантину і засипаний барвистими кружечками конфетті (В.  Словник української мови у 20 томах
4. серпантин — серпанти́н (франц. serpentin, від serpent – змія) клубочки довгих вузьких різнокольорових паперових стрічок, використовуваних на маскарадах, карнавалах.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. серпантин — СЕРПАНТИ́Н, ч. 1. род. у. Звинена у рулончик довга вузька стрічка з кольорового паперу, яку кидають на присутніх під час балів, маскарадів, а також прикрашають нею зал.  Словник української мови в 11 томах
6. серпантин — (фр. — змія) Зигзагоподібна дорога на похилій місцевості або на складному рельєфі пейзажного парку.  Архітектура і монументальне мистецтво