сибіряків
СИБІРЯКІ́В, ко́ва, ко́ве.
Прикм. до сибіря́к; належний сибірякові.
З глибини городів, наче з самого полум'я палаючої соломи, вихопивсь зовсім молоденький без кашкета боєць-татарчук і прожогом кинувсь до сибірякового коня (О. Гончар);
Давид аж захвилювався радісно від сибірякових слів: це ж його мрія – колектив отут, у дворі (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)