сивобородий
СИВОБОРО́ДИЙ, а, е.
Який має сиву бороду; із сивою бородою.
Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат (І. Франко);
Зустрів мене в фойє бадьорий, сивобородий, з розкудланою по-біблійськи головою дідусь (П. Тичина);
* Образно. За вікном дико ревла і вигиналась у скаженому танку сивоборода заметіль (Ю. Збанацький);
// у знач. ім. сивоборо́ді, дих, мн. (одн. сивоборо́дий, дого, ч.). Чоловіки із сивими бородами.
Поодаль від гурту стояло кілька сивобородих (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)