сивоголовий
СИВОГОЛО́ВИЙ, а, е.
Який має сиве волосся; із сивою головою.
В них [дверях] показалася постать старого, сивоголового мужика, без капелюха (І. Франко);
Дівчинка глянула на сивоголову людину, що стояла біля штурвала (С. Журахович);
* Образно. З писком і галасом шугали над пасовиськом зграї лискучих, сивоголових шпаків (Ю. Збанацький);
// у знач. ім. сивоголо́вий, вого, ч. Чоловік із сивою головою.
Пилип-з-Конопель і той сивоголовий, що з ним разом вони врятували життя необачному ковалеві, спішившись, стояли один проти одного (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)