сивогривий
СИВОГРИ́ВИЙ, а, е.
1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин).
Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: – Ех, коні мої, сивогриві коні! (Г. Косинка);
* Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Я. Шпорта).
2. перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину).
Розпатланий, сивогривий художник сів на нарах, спросоння здивовано оглядаючи бійців (О. Гончар);
Не тільки старій сивогривій уралці хотілося більшого .. Людей не лишав неспокій. Мовби тільки тепер побачили, як далеко зайшла війна (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)