сивогривий

СИВОГРИ́ВИЙ, а, е.

1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин).

Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: – Ех, коні мої, сивогриві коні! (Г. Косинка);

* Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Я. Шпорта).

2. перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину).

Розпатланий, сивогривий художник сів на нарах, спросоння здивовано оглядаючи бійців (О. Гончар);

Не тільки старій сивогривій уралці хотілося більшого .. Людей не лишав неспокій. Мовби тільки тепер побачили, як далеко зайшла війна (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сивогривий — сивогри́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сивогривий — див. кінь; сивий Словник синонімів Вусика
  3. сивогривий — -а, -е. 1》 Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). 2》 перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сивогривий — СИВОГРИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: — Ех, коні мої, сивогриві коні! (Кос., Новели, 1962, 134); *Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Шпорта, Вибр., 1958, 34). 2. перен. Словник української мови в 11 томах