сивогривий
СИВОГРИ́ВИЙ, а, е.
1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин).
Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: – Ех, коні мої, сивогриві коні! (Г. Косинка);
* Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Я. Шпорта).
2. перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину).
Розпатланий, сивогривий художник сів на нарах, спросоння здивовано оглядаючи бійців (О. Гончар);
Не тільки старій сивогривій уралці хотілося більшого .. Людей не лишав неспокій. Мовби тільки тепер побачили, як далеко зайшла війна (Яків Баш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сивогривий — сивогри́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- сивогривий — див. кінь; сивий Словник синонімів Вусика
- сивогривий — -а, -е. 1》 Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). 2》 перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сивогривий — СИВОГРИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: — Ех, коні мої, сивогриві коні! (Кос., Новели, 1962, 134); *Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Шпорта, Вибр., 1958, 34). 2. перен. Словник української мови в 11 томах