1. Словник української мови в 11 томах

сивогривий

СИВОГРИ́ВИЙ, а, е.

1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин).

Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: — Ех, коні мої, сивогриві коні! (Кос., Новели, 1962, 134);

*Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Шпорта, Вибр., 1958, 34).

2. перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину).

Розпатланий, сивогривий художник сів на нарах, спросоння здивовано оглядаючи бійців (Гончар, III, 1959, 252);

Не тільки старій сивогривій уралці хотілося більшого.. Людей не лишав неспокій. Мовби тільки тепер побачили, як далеко зайшла війна (Баш, На.. дорозі, 1967, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сивогривий — сивогри́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сивогривий — див. кінь; сивий Словник синонімів Вусика
  3. сивогривий — -а, -е. 1》 Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). 2》 перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сивогривий — СИВОГРИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: – Ех, коні мої, сивогриві коні! (Г. Косинка); * Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Я. Шпорта). 2. перен. Словник української мови у 20 томах