сивогривий

сивогри́вий

-а, -е.

1》 Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин).

2》 перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сивогривий — сивогри́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сивогривий — див. кінь; сивий Словник синонімів Вусика
  3. сивогривий — СИВОГРИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: – Ех, коні мої, сивогриві коні! (Г. Косинка); * Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Я. Шпорта). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  4. сивогривий — СИВОГРИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: — Ех, коні мої, сивогриві коні! (Кос., Новели, 1962, 134); *Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Шпорта, Вибр., 1958, 34). 2. перен. Словник української мови в 11 томах