сивогривий
сивогри́вий
-а, -е.
1》 Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин).
2》 перен. Який має густе, довге сиве волосся (про людину).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сивогривий — сивогри́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- сивогривий — див. кінь; сивий Словник синонімів Вусика
- сивогривий — СИВОГРИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: – Ех, коні мої, сивогриві коні! (Г. Косинка); * Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Я. Шпорта). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- сивогривий — СИВОГРИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має сиву гриву; із сивою гривою (про тварин). Вимовляв [Рудик] слова з мукою в голосі: — Ех, коні мої, сивогриві коні! (Кос., Новели, 1962, 134); *Образно. Котилися хвилі важкі, сивогриві (Шпорта, Вибр., 1958, 34). 2. перен. Словник української мови в 11 томах