сигара
СИГА́РА, и, ж.
Щільно скручені в товсту трубку тютюнові листки для куріння.
Увечері сигару запалив я (П. Грабовський);
В світлиці стало порожньо, тільки хмарами висів густий дим од дорогих сигар (І. Нечуй-Левицький);
Полковник сидів у кріслі на кормі. Він задумливо палив сигару і читав книжку (Ю. Яновський);
* У порівн. Довга тонка гармата задерлася вгору, як химерна сигара, і з її жерла курив сизий димок... (О. Донченко);
// перен. Що-небудь схоже на таку трубку.
В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків (В. Собко);
На спеціальних візках повільно рухаються багатометрові металеві сигари [ракет], на могутніх тягачах – бойові обслуги (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)