сигара
СИГА́РА, и, ж. Щільно скручені в товсту трубку тютюнові листки для куріння.
Увечері сигару запалив я (Граб., І, 1959, 500);
В світлиці стало порожньо, тільки хмарами висів густий дим од дорогих сигар (Н.-Лев., III, 1956, 138);
Полковник сидів у кріслі на кормі. Він задумливо палив сигару і читав книжку (Ю. Янов., II, 1958, 69);
*У порівн. Довга тонка гармата задерлася вгору, як химерна сигара, і з її жерла курив сизий димок… (Донч., VI, 1957, 483);
// перен. Що-небудь схоже на таку трубку.
В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків (Собко, Срібний корабель, 1961, 41);
На спеціальних візках повільно рухаються багатометрові металеві сигари [ракет], на могутніх тягачах — бойові обслуги (Рад. Укр., 8.ХІ 1960, 1).
Словник української мови (СУМ-11)