сидерація
СИДЕРА́ЦІЯ, ї, ж., с. г.
1. Заорювання в ґрунт зеленої маси бобових рослин для підвищення його родючості.
Значним резервом у підвищенні врожайності поліських земель є сидерація і вапнування ґрунтів (з газ.);
У сільському господарстві, крім використання гною і торфокомпостів, багато уваги приділяють сидерації і особливо використанню люпину на зелене добриво (з наук. літ.).
2. Зелена маса бобових рослин як добриво.
Для забезпечення високих урожаїв широко застосовують сидерацію та органічно-мінеральні добрива (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)