сидерація
СИДЕРА́ЦІЯ, ї, ж., с. г.
1. Заорювання в грунт зеленої маси бобових рослин для підвищення його родючості.
Значним резервом у підвищенні врожайності поліських земель є сидерація і вапнування грунтів (Рад. Укр., 16.II 1971, 2);
У передових колгоспах, крім використання гною і торфокомпостів, багато уваги приділяють сидерації і особливо використанню люпину на зелене добриво (Колг. Укр., 8, 1957, 43).
2. Зелена маса бобових рослин як добриво.
Для забезпечення високих урожаїв на Поліссі треба широко застосовувати сидерацію та органічно-мінеральні добрива (Колг. енц., II, 1956, 342).
Словник української мови (СУМ-11)