сизоперий
СИЗОПЕ́РИЙ, а, е.
1. Який має сизе пір'я; із сизим пір'ям.
Сизоперий птах;
В нас нема відмітки на папері, І не каже в паспорті печать Про світанки й ночі сизопері (А. Малишко).
2. у сполуч. з ім. голубка, орел і т. ін., нар.-поет. Уживається як ласкаве найменування людини (перев. при звертанні).
– Де вже, щоб мої сини та не помирилась! на цілому світі нема таких слухняних дітей, як мої сизопері орли! – хвалилась Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);
[Ялина:] А хто це? [Юліан:] Я, моя голубко сизопера, іди сміло! (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)