силкування
СИЛКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. силкува́тися.
Христя .. почала її утішати .. Даремне силкування! (Панас Мирний);
Бряжчав десь порожній самовар і чувся короткий свист од силкування роздмухати жар (М. Коцюбинський);
// перев. мн. Зусилля (найчастіше даремні) досягти чого-небудь.
Він заперечує всі силкування адекватно перенести в життя суспільства будь-які штучні витвори, сконструйовані в людській голові (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)