силкування
СИЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. силкува́тися.
Христя.. почала її утішати.. Даремне силкування! (Мирний, III, 1954, 226);
Бряжчав десь порожній самовар і чувся короткий свист од силкування роздмухати жар (Коцюб., II, 1955, 435);
// перев. мн. Зусилля (найчастіше даремні) досягти чого-небудь.
Життя показує цілковиту неспроможність силкувань імперіалізму США здобути світове панування (Програма КПРС, 1961, 27).
Словник української мови (СУМ-11)