силкування

СИЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. силкува́тися.

Христя.. почала її утішати.. Даремне силкування! (Мирний, III, 1954, 226);

Бряжчав десь порожній самовар і чувся короткий свист од силкування роздмухати жар (Коцюб., II, 1955, 435);

// перев. мн. Зусилля (найчастіше даремні) досягти чого-небудь.

Життя показує цілковиту неспроможність силкувань імперіалізму США здобути світове панування (Програма КПРС, 1961, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. силкування — -я, с. Дія за знач. силкуватися. || перев. мн. Зусилля (найчастіше даремні) досягти чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. силкування — Силкува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. силкування — НАМАГА́ННЯ (прагнення, дії тощо, спрямовані на виконання, здійснення чого-небудь), СТАРА́ННЯ перев. мн., ЗУСИ́ЛЛЯ перев. мн., підсил.; ПОТУ́ГИ мн., СИЛКУВА́ННЯ (уперте, наполегливе, але звичайно даремне, марне намагання). Словник синонімів української мови
  4. силкування — СИЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. силкува́тися. Христя .. почала її утішати .. Даремне силкування! (Панас Мирний); Бряжчав десь порожній самовар і чувся короткий свист од силкування роздмухати жар (М. Коцюбинський); // перев. мн. Словник української мови у 20 томах
  5. силкування — силкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови