1. Великий тлумачний словник сучасної мови

силкування

силкува́ння

-я, с.

Дія за знач. силкуватися.

|| перев. мн. Зусилля (найчастіше даремні) досягти чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. силкування — силкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. силкування — СИЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. силкува́тися. Христя .. почала її утішати .. Даремне силкування! (Панас Мирний); Бряжчав десь порожній самовар і чувся короткий свист од силкування роздмухати жар (М. Коцюбинський); // перев. мн. Словник української мови у 20 томах
  3. силкування — НАМАГА́ННЯ (прагнення, дії тощо, спрямовані на виконання, здійснення чого-небудь), СТАРА́ННЯ перев. мн., ЗУСИ́ЛЛЯ перев. мн., підсил.; ПОТУ́ГИ мн., СИЛКУВА́ННЯ (уперте, наполегливе, але звичайно даремне, марне намагання). Словник синонімів української мови
  4. силкування — Силкува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. силкування — СИЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. силкува́тися. Христя.. почала її утішати.. Даремне силкування! (Мирний, III, 1954, 226); Бряжчав десь порожній самовар і чувся короткий свист од силкування роздмухати жар (Коцюб., II, 1955, 435); // перев. мн. Словник української мови в 11 томах