силуваний
СИ́ЛУВАНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється всупереч чиїм-небудь бажанням, чиїйсь волі, за примусом.
– Атож! Казав, що ця праця незабаром повинна бути обов'язкова, силувана для всіх, хто вчився в школі, неначе якась повинність або панщина (І. Нечуй-Левицький);
Не раз дівчина волить смерть собі заподіяти, ніж по силуванім шлюбі жити з немилим їй чоловіком (І. Франко);
– Без любові я не хочу женитися, і не потребую. А силуваної любові .. я не хочу (О. Кобилянська);
// Здійснюваний через силу.
Вона посміхалася, але посмішка була силувана (Я. Гримайло);
Він відчував в її силуваних рухах та напруженій метушні по хаті непереможну втому (Олесь Досвітній).
2. Позбавлений природності, простоти; удаваний, штучний.
Образ видається нам силуваним, поет хапає інгредієнції [складові частини] з абстракційного світу (І. Франко);
Така повага була їй зовсім до лиця, вона виходила в неї зовсім природна, не силувана (Л. Мартович);
// Напружений, натягнутий.
Якась холодна, силувана атмосфера залягла в салоні (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)