силуетик

СИЛУЕ́ТИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до силуе́т 1, 2.

На pla'i [площі] ще біліють колони, і, нахилившись над морем, чорні силуетики перерізують лінію неаполітанських вогнів (М. Коцюбинський);

Темні силуетики хлопців попричіплювались до дощок, де тільки була яка щілинка (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. силуетик — силуе́тик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. силуетик — -а, ч. Зменш.-пестл. до силует 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. силуетик — СИЛУЕ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до силуе́т 1, 2. На plazz’i [площі] ще біліють колони, і, нахилившись над морем, чорні силуетики перерізують лінію неаполітанських вогнів (Коцюб., II, 1955, 406); Темні силуетики хлопців попричіплювались до дощок, де тільки була яка щілинка (Вас., І, 1959, 210).  Словник української мови в 11 томах