силуетик
СИЛУЕ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до силуе́т 1, 2.
На plazz’i [площі] ще біліють колони, і, нахилившись над морем, чорні силуетики перерізують лінію неаполітанських вогнів (Коцюб., II, 1955, 406);
Темні силуетики хлопців попричіплювались до дощок, де тільки була яка щілинка (Вас., І, 1959, 210).
Словник української мови (СУМ-11)