силуетик
СИЛУЕ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до силуе́т 1, 2.
На plazz’i [площі] ще біліють колони, і, нахилившись над морем, чорні силуетики перерізують лінію неаполітанських вогнів (Коцюб., II, 1955, 406);
Темні силуетики хлопців попричіплювались до дощок, де тільки була яка щілинка (Вас., І, 1959, 210).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- силуетик — силуе́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- силуетик — -а, ч. Зменш.-пестл. до силует 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- силуетик — СИЛУЕ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до силуе́т 1, 2. На pla'i [площі] ще біліють колони, і, нахилившись над морем, чорні силуетики перерізують лінію неаполітанських вогнів (М. Коцюбинський); Темні силуетики хлопців попричіплювались до дощок, де тільки була яка щілинка (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах