Словник української мови у 20 томах

сильфон

СИЛЬФО́Н, а, ч.

Поперечно-гофрована тонкостінна трубка, що працює як пружина.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. сильфон — сильфо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. сильфон — -а, ч. Поперечно-гофрована тонкостінна трубка, що працює як пружина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сильфон — сильфо́н (від сильфи) трубка або камера з гофрованою (хвилеподібною) поверхнею, застосовувана в різних приладах і пристроях як чутливий елемент, що розширяється або стискується від зміни тиску вміщених у ньому рідини, пари або газу.  Словник іншомовних слів Мельничука