символ
СИ́МВОЛ, у, ч.
1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища.
– На ньому брамінська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества (І. Нечуй-Левицький);
Сите гудіння бджіл, десятки нових вуликів і мед, жовтий янтарний мед – символ добробуту – розвіювали дідові думки про загублений картуз (О. Донченко);
Хліб на рушнику – це народний символ радісної зустрічі (І. Волошин);
Найбільш поширеним символом в Ассирії, наприклад, був голуб, в Афінській республіці – сова (з наук.-попул. літ.);
Голуб – символ миру;
* У порівн. За вікном з одного боку стояла хмара, а з другого сонце. І зараз це небо стояло перед ним, неначе символ (М. Стельмах).
2. Художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття і т. ін.
Найвиразніший символ лермонтовського неспокою, лермонтовського прагнення бурі – його “Парус” (М. Рильський);
Символ дає митцеві можливість сконцентрувати в образі широке коло життєвих явищ, дозволяє гранично “згущати” і перебільшувати зображуване (з наук. літ.).
3. мат., фіз. Умовне позначення якої-небудь величини, поняття, запроваджене певною наукою.
Під символом функції .. у дужках вказуються всі зміни, від яких залежить дана функція (з наук. літ.);
Нейтрон прийнято позначати символом on' (з навч. літ.).
Цифрови́й набі́р си́мволів див. набі́р.
◇ (1) Си́мвол ві́ри – переконання, світогляд, погляди.
Народ не може не хотіти миру, бо мир є основою його політичного символу віри (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)