символіка
СИМВО́ЛІКА, и, ж.
1. Умовне відображення подій, явищ, понять, ідей і т. ін. за допомогою умовних знаків – символів; символічне значення, яке надається чому-небудь.
Питання про філософське осмислення ролі символіки в науковому пізнанні виступило на перший план (з публіц. літ.);
Рослинний орнамент індійського килима тяжів до живої природи, рослинний орнамент наших народів схиляється до символіки (І. Волошин).
2. збірн. Символи; сукупність символів.
Мовна тканина байок Глібова насичена образними висловами і символікою, виробленими в живому мовленні (з навч. літ.);
Писав я ці етюди під впливом творів Метерлінка, повно було в них символіки, містики, потойбічного... (О. Донченко);
У суботу розпочався складний весільний ритуал, повний старовинних звичаїв, прикмет та символіки (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)