символіка
СИМВО́ЛІКА, и, ж.
1. Умовне відображення подій, явищ, понять, ідей і т. ін. за допомогою умовних знаків — символів; символічне значення, яке надається чому-небудь.
Питання про філософське осмислення ролі символіки в науковому пізнанні виступило на перший план (Ком. Укр., 8, 1967, 78);
Рослинний орнамент індійського килима тяжів до живої природи, рослинний орнамент наших народів схиляється до символіки (Вол., Дні.., 1958, 30).
2. збірн. Символи; сукупність символів.
Мовна тканина байок Глібова насичена образними висловами і символікою, виробленими в живому мовленні (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 431);
Писав я ці етюди під впливом творів Метерлінка, повно було в них символіки, містики, потойбічного… (Донч., VI, 1957, 581);
У суботу розпочався складний весільний ритуал, повний старовинних звичаїв, прикмет та символіки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 51).
Словник української мови (СУМ-11)