синекура
СИНЕКУ́РА, и, ж., книжн.
Добре оплачувана посада, на якій майже нічого не треба робити.
Без перебільшення можна сказати, що ця молода жінка з мушкою на верхній губі чимало доклала зусиль, щоб служба Адама Адамовича стала для нього синекурою (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)