синекура
СИНЕКУ́РА, и, ж., книжн. Добре оплачувана посада, на якій майже нічого не треба робити.
Без перебільшення можна сказати, що ця молода жінка з мушкою на верхній губі чимало доклала зусиль, щоб служба Адама Адамовича стала для нього синекурою (Донч., VI, 1957, 520).
Словник української мови (СУМ-11)