синонько
СИ́НОНЬКО, а, ч.
Пестл. до син 1.
Ой піду ж я до синонька на широкі лави (з народної пісні);
– Спи, любий си́ноньку! спи, моя врода! Будеш ти в світі щасливий..! (Леся Українка);
– Прочитайте ось. Обезславили мого синонька. На весь світ обезславили (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)