синонько
СИ́НОНЬКО, а, ч.
Пестл. до син 1.
Ой піду ж я до синонька на широкі лави (з народної пісні);
– Спи, любий си́ноньку! спи, моя врода! Будеш ти в світі щасливий..! (Леся Українка);
– Прочитайте ось. Обезславили мого синонька. На весь світ обезславили (Д. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- синонько — си́нонько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- синонько — див. син Словник синонімів Вусика
- синонько — -а, ч. Пестл. до син 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- синонько — СИ́НОНЬКО, а, ч. Пестл. до син 1. Ой піду ж я до синонька на широкі лави (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 74); — Спи, любий си́ноньку! спи, моя врода! Будеш ти в світі щасливий..! (Л. Укр., І, 1951, 342); — Прочитайте ось. Обезславили мого синонька. Словник української мови в 11 томах