синонько

Значення в інших словниках

1. синонько — си́нонько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. синонько — -а, ч. Пестл. до син 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. синонько — СИ́НОНЬКО, а, ч. Пестл. до син 1. Ой піду ж я до синонька на широкі лави (з народної пісні); – Спи, любий си́ноньку! спи, моя врода! Будеш ти в світі щасливий..! (Леся Українка); – Прочитайте ось. Обезславили мого синонька. На весь світ обезславили (Д. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
4. синонько — СИ́НОНЬКО, а, ч. Пестл. до син 1. Ой піду ж я до синонька на широкі лави (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 74); — Спи, любий си́ноньку! спи, моя врода! Будеш ти в світі щасливий..! (Л. Укр., І, 1951, 342); — Прочитайте ось. Обезславили мого синонька. Словник української мови в 11 томах