синь
СИНЬ, і, ж.
1. Те саме, що си́нява.
Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці (М. Коцюбинський);
Люблю тебе за всі твої пориви, за душу, чулу до страждань чужих, за те, що ти і добра, і вродлива, за синь очей, за голос твій і сміх... (В. Сосюра);
Я так люблю тебе, село, повите синню і снігами! (В. Сосюра);
Ой високо журавлі піднялися в синь (М. Шпак);
Черкає чайка синь морську безкраю (М. Нагнибіда);
Прокинувся Данило і посміхнувся їй зі сну, а потім одразу похмурнішав: побачив під очима дружини дві стрілки загустілої сині (М. Стельмах).
2. Синя фарба.
Молібденова синь легко адсорбується рослинними і тваринними волокнами і застосовується для фарбування пір'я, волосся, хутра, шовку і т. ін (з навч. літ.).
3. Назва деяких руд, шо мають синій колір.
Мідна синь;
Залізна синь.
Словник української мови (СУМ-20)