сипонути
СИПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод.
Підсил. до сипну́ти.
Він лупнув очима.., – у очі наче хто йому піску сипонув, зарізало так, голова горіла (Панас Мирний);
Повернулася Марина. Вона сипонула біля мене червоні суниці (І. Цюпа);
В лісі .. зашуміли, мов по ньому сипонув хто горіхами, черепки шрапнелі (С. Васильченко);
У відповідь на Соломашин поклик ніхто не обізвався, а тільки знову люто завила хуртовина і сипонула в обличчя колючим пилом (В. Логвиненко);
Уловив [Бобир] напрямок вітру, набрав ущерть жменю зерна й твердою рукою широким змахом сипонув на землю (О. Десняк);
Тиміш широким рухом розтягнув міхи баяна і сипонув таким перебористим маршем, що привернув до дівчини загальну увагу (Я. Гримайло);
Це його хлопці, горді за нього, так щедро сміхом дзвенючим сипонули!.. (П. Тичина);
Оксен .. раптом, стрепенувшись, сипонув на долівку таким страшенним перестуком, що у всіх аж у грудях похололо (Григорій Тютюнник);
Пікіруючи, сипонув [льотчик] з крупнокаліберних кулеметів, аж вода довкола шлюпки закипіла (В. Кучер);
Гармата сипонула гойно уламками заліза на закутих в крицю німців та шведів (Н. Рибак);
Дощ сипонув, мов сітку завісив хто вниз із неба до самої землі (Г. Хоткевич);
Вітер дужчав, і раптом червоними цівками сипонув рясний дощ (О. Ільченко);
Школярі сипонули в школу. Миттю посідали, випростались і затихли (Б. Грінченко);
Народ з криком сипонув у глибину вулиці (І. Кочерга);
Дівочий квітник сипонув на сцену, аж зарябіло в очах (К. Гордієнко).
◇ [Аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за (по́за) спи́ною (шкі́рою), по спи́ні] див. сипну́ти;
(1) На́че (немо́в і т. ін.) сні́гом сипоне́ (сипону́в) за ко́мір (по́за шкі́рою і т. ін.) – кого-небудь охоплює неприємне відчуття холоду від страху, переляку і т. ін.
Пройде інженер і так гляне на мене, наче снігом за комір сипоне (В. Кучер);
Тупо дивився перед собою, де в темряві губилися лінії рейок, і раптом немов хто снігом сипонув тобі поза шкірою (А. Головко);
Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) жа́ру за халя́ви (під хвіст) див. си́пати;
Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) [з оче́й] див. си́пати.
Словник української мови (СУМ-20)