сирий
СИРИ́Й, а́, е́.
1. Покритий або просякнутий вологою; вогкий.
Коло сухого дерева й сире горить (Номис);
Сире сіре каміння поросло мохом (Г. Хоткевич);
– Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив. Та суху солому підкладай, а не сиру пхаєш (Григорій Тютюнник);
// Заболочений, з великим вмістом ґрунтової вологи.
Хто ж заснув тут сиротою Під баюрою сирою? (Я. Щоголів);
Хотів нас загарбать? Не дуже ярій: полеж тепер, кате, у ямі сирій (П. Тичина);
// у сполуч. зі сл. земля, могила, нар.-поет. Уживається як постійний епітет.
Хто з ворогом п'є та гуляє, того і сира земля не приймає (прислів'я);
– Мати сира земле! прийми мене до себе, приголуб мене і не пусти мене на світ (Г. Квітка-Основ'яненко);
Над могилою сирою Ганнусенька плаче (С. Руданський);
– Дорогі тато, мамо і братик Максим! Уклоняюсь вам усім від високого неба до сирої землі (М. Стельмах).
2. Який містить значну вологість, насичений вологою.
Ніч була сира, холодна (Панас Мирний);
Темні гори зливалися з низьким сирим небом (з наук.-попул. літ.);
В коридорах шкільного будинку чути запущеними підлогами, сирим вапном і свіжопомальованими вікнами (Ірина Вільде);
Дихнув, а в ніздрі – запах гнилої картоплі й сирої землі (А. Головко);
Чисте, без диму й сажі повітря було вологим і пахло сирою глиною (В. Козаченко);
// Який характеризується значною вологістю повітря (про приміщення).
Знову він один у сирій сірій хаті (Панас Мирний);
Із вогких окопів, із тюрем сирих, .. із заводів, із лав трудових У бурях, в пожарах прийшов він до нас, Той день, що збратав нас, що світ весь потряс (М. Рильський).
3. Який відзначається великою кількістю дощів, опадів.
Ніч темна, погода сира – одбива всяку хіть [іти грати в карти] (Панас Мирний).
4. Не варений, не смажений, не кип'ячений і т. ін.
Коли ж дивиться [Забрьоха] – вірьовка; потягнув тую вірьовку – аж і тут гарбуз сирий причеплений!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);
В тому кухарському курені стояли столи, де кухар розкладав сиру рибу (І. Нечуй-Левицький);
Тоскан з'їв шматочок сирого оленячого м'яса (М. Трублаїні);
// у знач. ім. сире́, ро́го, с. Неварена, несмажена і т. ін. їжа.
Сирого не їм, печеного не хочу, вареного терпіти не можу (прислів'я);
– Нащадок Посейдонів, Він знав огонь, а ці – сире і свіже рвуть (М. Зеров).
5. Недоварений, недосмажений, недопечений (про продукти харчування).
З печі сирого хліба не виймають (прислів'я);
Напік [сирота] спершу такого хліба, що і в руках не вдержиш: рідкий, крізь пучки лізе, кислий, сирий (Ганна Барвінок);
Василина кинулась до печі, всипала в миску сирого борщу (І. Нечуй-Левицький).
6. Не до кінця вироблений, оброблений, очищений (про продукт виробництва, матеріал).
Йому вдалося закупити в Бориславі .. сирого воску (І. Франко);
У двір зайшло кілька чоловік. На головах кудлаті шапки, на спинах овечі шкури вовною догори, на ногах – постоли із сирої шкіри (Григорій Тютюнник);
* Образно. За ранні помилки мого сирого розуму і гарячого серця мені довелося розплачуватись місяцями страждань і важких роздумів (О. Довженко);
// перен. Не до кінця відшліфований, не оброблений як слід (про літературний твір, його мову і т. ін.).
Не знаю, чи буде цікаво, як я пошлю туди [до ж. “Житє і слово”] пісні баладного змісту (теж сирий матеріал, бо довести до пуття я не вмію) (Леся Українка);
Не сирий опис, не пласка інформація, не холодна інтелектуальна дотепність, а саме зображення дійсного світу і дійсних людей – цю першу заповідь великого реалістичного мистецтва прози незмінно шанує і пильнує в своїй творчості Гончар (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)