сирник
СИ́РНИК, а, ч.
Корж із сиром і приправами, а також пиріжок або млинець із начинкою з сиру.
Масу [сиру] викладають на розкачане на листі тісто, розрівнюють, змащують білком, а зверху накладають сітку з тонких шнурків, зроблених з цього ж тіста. Така сітка дуже прикрашає сирник (з наук.-попул. літ.);
Сир із скислого молока використовують .. для вареників і сирників (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)