сирник
СИ́РНИК, а, ч. Корж із сиром і приправами, а також пиріжок або млинець із начинкою з сиру.
Масу [сиру] викладають на розкачане на листі тісто, розрівнюють, змащують білком, а зверху накладають сітку з тонких шнурків, зроблених з цього ж тіста. Така сітка дуже прикрашає сирник (Укр. страви, 1957, 317);
Сир із скислого молока використовують.. для вареників і сирників (Веч. Київ, 21.ІІІ 1968, 4).
Словник української мови (СУМ-11)