сиротити
СИРОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., кого.
Робити дитину, підлітка сиротою, позбавляти батька й матері або одного з них.
– Не сироти моїх діточок, не вбивай .. жінки (Г. Квітка-Основ'яненко);
У полі бились [воїни], сиротили Маленьких діточок своїх (Т. Шевченко);
Звісно, дома жінка та купа дітей, яких не хотілося б сиротити, але хіба ж не за їхнє щастя він і поведе військо через Сиваш? (О. Гончар);
// Залишати одиноким, самітним.
– Мати ж тремтить за сина. Не руш, говорить, не встрявай, не сироти старої матері... (Іван Ле);
// перен. Знедолювати кого-небудь.
– Голову мені рубайте, не виноград... не відбирайте від мене хліба... не сиротіть, бо загину... (М. Коцюбинський);
// перен. Залишати когось, щось.
Піп, волосні так жалкують! – Не кидайте нас, .. не сиротіть наших Пісок! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)