сиротливий

СИРОТЛИ́ВИЙ, рідко СИРІТЛИ́ВИЙ, а, е,

перен. Який міститься, розташований відособлено, окремо від інших; самітний.

Чого ж тепер Кирило мовчить? Чому не заговорює гірких сліз сиротливої дочки свого безталанного товариша?.. (Панас Мирний);

Осінь. Вечора огні. Синь і синь навколо, сиротливе вдалині перекотиполе (В. Сосюра);

Сиротлива на перше літо, землянка Вериги на друге вже мала двох сусідів (П. Панч);

// Тужний, сумовитий.

Де-не-де останнім сиротливим шелестом шепнуться сухі кукурудзи (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. сиротливий — сиротли́вий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. сиротливий — рідко сирітливий, -а, -е. 1》 Який не має рідних, близьких; одинокий, покинутий, забутий. 2》 перен. Який міститься, розташований відособлено, окремо від інших; самітний. || Тужний, сумовитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сиротливий — САМІ́ТНИ́Й (САМО́ТНІЙ) (про предмет — один взагалі або розташований окремо від інших), ОДИНО́КИЙ, ПООДИНО́КИЙ (один із кількох розташованих окремо предметів); СИРОТЛИ́ВИЙ (який розташований окремо від інших).  Словник синонімів української мови
4. сиротливий — СИРОТЛИ́ВИЙ, рідко СИРІТЛИ́ВИЙ, а, е, 1. Який не має рідних, близьких; одинокий, покинутий, забутий. Чого ж тепер Кирило мовчить? Чому не заговорює гірких сліз сиротливої дочки свого безталанного товариша?.. (Мирний, III, 1954, 67). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах