сиротливий
СИРОТЛИ́ВИЙ, рідко СИРІТЛИ́ВИЙ, а, е,
перен. Який міститься, розташований відособлено, окремо від інших; самітний.
Чого ж тепер Кирило мовчить? Чому не заговорює гірких сліз сиротливої дочки свого безталанного товариша?.. (Панас Мирний);
Осінь. Вечора огні. Синь і синь навколо, сиротливе вдалині перекотиполе (В. Сосюра);
Сиротлива на перше літо, землянка Вериги на друге вже мала двох сусідів (П. Панч);
// Тужний, сумовитий.
Де-не-де останнім сиротливим шелестом шепнуться сухі кукурудзи (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сиротливий — сиротли́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- сиротливий — рідко сирітливий, -а, -е. 1》 Який не має рідних, близьких; одинокий, покинутий, забутий. 2》 перен. Який міститься, розташований відособлено, окремо від інших; самітний. || Тужний, сумовитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сиротливий — САМІ́ТНИ́Й (САМО́ТНІЙ) (про предмет — один взагалі або розташований окремо від інших), ОДИНО́КИЙ, ПООДИНО́КИЙ (один із кількох розташованих окремо предметів); СИРОТЛИ́ВИЙ (який розташований окремо від інших). Словник синонімів української мови
- сиротливий — СИРОТЛИ́ВИЙ, рідко СИРІТЛИ́ВИЙ, а, е, 1. Який не має рідних, близьких; одинокий, покинутий, забутий. Чого ж тепер Кирило мовчить? Чому не заговорює гірких сліз сиротливої дочки свого безталанного товариша?.. (Мирний, III, 1954, 67). 2. перен. Словник української мови в 11 томах