1. Словник синонімів української мови

сиротливий

САМІ́ТНИ́Й (САМО́ТНІЙ) (про предмет — один взагалі або розташований окремо від інших), ОДИНО́КИЙ, ПООДИНО́КИЙ (один із кількох розташованих окремо предметів); СИРОТЛИ́ВИЙ (який розташований окремо від інших). Тінь від самітної хмарки бродить по зеленому лугові (Ю. Яновський); Його погляд впав на самітне дерево (Ірина Вільде); Ген-ген по берегу біліє самотня рибальська хатина (О. Гончар); Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Ю. Мушкетик); Сиротлива на перше літо, землянка Вериги на друге вже мала двох сусідів (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сиротливий — сиротли́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. сиротливий — рідко сирітливий, -а, -е. 1》 Який не має рідних, близьких; одинокий, покинутий, забутий. 2》 перен. Який міститься, розташований відособлено, окремо від інших; самітний. || Тужний, сумовитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сиротливий — СИРОТЛИ́ВИЙ, рідко СИРІТЛИ́ВИЙ, а, е, перен. Який міститься, розташований відособлено, окремо від інших; самітний. Чого ж тепер Кирило мовчить? Чому не заговорює гірких сліз сиротливої дочки свого безталанного товариша?.. (Панас Мирний); Осінь. Словник української мови у 20 томах
  4. сиротливий — СИРОТЛИ́ВИЙ, рідко СИРІТЛИ́ВИЙ, а, е, 1. Який не має рідних, близьких; одинокий, покинутий, забутий. Чого ж тепер Кирило мовчить? Чому не заговорює гірких сліз сиротливої дочки свого безталанного товариша?.. (Мирний, III, 1954, 67). 2. перен. Словник української мови в 11 томах